Поліпоїдний цистит у собак

Автор: Альона Савченко

Цистит — найбільш розповсюджена патологія нижніх відділів сечовивідних шляхів. У своїй практиці ветеринарний лікар зустрічається з різними формами циститів:

• поверхневий;
• інтерстиціальний;
• поліпоїдний;
• емфізематозний;
• некротизуючий та ін.

Сьогодні я більше розкажу вам про поліпоїдний цистит, що є рідкісною формою цистита, описаною у собак.

Поліпоїдний цистит — це захворювання сечового міхура у собак, що характеризується запаленням, потовщенням епітелію та розвитком поліпоїдної маси або мас без гістологічних ознак неоплазії. Тобто на фоні хронічного запалення, якщо вчасно не прибрати причину його виникнення, відбувається розростання сполучної тканини з появою рубців. Таким чином, в сечовому міхурі формується потовщення та розростання внутрішньої оболонки, так званий гіперпластичний цистит, клінічним проявом якого є утворення поліпів на стінці сечового міхура.

Причини утворення цих поліпів, на жаль, достовірно не відомі. Вважається, що вони утворюються як реакція на довготривалу подразнюючу дію на стінку сечового міхура запальним процесом або уролітами.

Клінічним проявом поліпоїдного циститу є добре помітна гематурія (кров у сечі), яка найчастіше обумовлена наявністю дрібних ерозій та виразок на поверхні поліпоїдних мас. Значно рідше зустрічаються такі симптоми як:

• сечовипускання дрібними порціями;
• болюче сечовипускання;
• подовження у часі вищезгаданого акту;
• порушення відтоку сечі з міхура.

Діагностика:

1. Загальний аналіз сечі (доставити в лабораторію необхідно протягом двох годин з моменту забору).
2. Бактеріологічний посів сечі, який дозволить виявити патогенні мікроогранізми та визначити їх чутливість до антибіотиків. Бажано забирати матеріал для дослідження методом цистоцентезу (забір стерильної проби сечі шляхом проколу стінки сечового міхура через черевну стінку). Насправді, страшніше звучить, аніж спричинає дискомфорт тварині: такий метод виключає підсіювання бактерій в пробу з уретри та зовнішнього середовища, особливо з шерсті.
3. Ультразвукове дослідження сечового міхура. При даній формі циститу спеціаліст візуальної діагностики виявляє гіперехогенні маси (поліпоїдні або на ніжці), що виступають у просвіт сечового міхура, а також дифузне потовщення стінок (спостерігається не завжди).
4. Клінічний аналіз крові — рекомендовано, але не обов'язково. Цей аналіз часто демонструє лейкограму запалення, та не у всіх тварин з поліпоїдним циститом є виражений лейкоз. Біохімічний аналіз крові частіше не інформативний, іноді може змінюватись активність ниркових ферментів.
5. Цистоскопія/цистотомія проводиться одночасно з забором матеріалу на гістологічне дослідження, так як остаточна постановка діагнозу потребує проведення гістопатологічного дослідження поліпоїдних мас.

Лікування тварин з поліпоїдною формою циститу заключається в усуненні причини розвитку, тобто лікуванні інфекції чи видаленні уролітів. Підбір антибіотика у пацієнта з хронічним бактеріальним циститом повинен проводитись виключно на основі бактеріологічного посіву сечі, взятої методом цистоцентезу. Антибіотикотерапію проводять від 14 діб до 6 місяців, іноді довше, якщо в найближчий час після закінчення курсу антибіотика спостерігається рецидив.
У випадках, коли після проведення адекватної антибіотикотерапії інфекція рецидивує, то це свідчить, що сам поліп може бути осередком та джерелом інфекції і повинен бути видалений. Найчастіше проводиться малоінвазивна хірургія — лазерна абляція або цистоектомія. При проведенні хірургічного втручання обов'язково проводять біопсію поліпоїдної маси для гістологічного дослідження.

Профілактика даної форми циститу — своєчасне звернення до лікаря, проведення необхідних діагностичних тестів та початок лікування при наявності у Вашого улюбленця перших ознак хвороби.