Проблеми під час сечовиділення у котів

Якщо ви раптом помітили у вашого кота чи кішки:

• часті спроби сечовиділення,
• сечовиділення невеликими порціями (а середнім показником добової норми сечовиділення у кішки є від 50 до 200 мл),
• виділення сечі у не призначених для цього місцях,
• вокалізація (мявкотіння) під час сечовиділення,
• поява в сечі домішок крові,

то це є терміновим приводом для візиту до ветеринарного лікаря. В нормі коти довго знаходяться у лотку під час сечовиділення, а нормальною частотою сечовиділення у котів вважається 2-3 рази на добу.

Дані симптоми не є специфічними для якоїсь певної хвороби сечовивідної системи, так як всі вони є однаковими для всіх захворювань нижнього відділу сечовивідних шляхів у котів.

Найбільш розповсюджена патологія нижніх відділів сечовивідних шляхів із даними клінічними проявами — це цистит. У кішок, на відміну від собак, рідко зустрічається бактеріальний цистит (не більш ніж 2% всіх випадків урологічного синдрому у котів до 10 років), так як у цих тварин висока щільність сечі, яка згубно діє на бактерії, що потрапили у просвіт сечового міхура. Вагомим винятком із цього правила є коти із супутніми захворюваннями, наприклад, цукровий діабет чи хронічна хвороба нирок, так як ці захворювання можуть створювати схильність до розвитку бактеріального циститу. Недавня катетеризація сечового міхура в анамнезі також значно збільшує імовірність виникнення бактеріального циститу. А от ідіопатичний (той, що виник без наявних причин) цистит котів, згідно деяких досліджень, займає до 64% випадків запальних захворювань нижніх відділів сечовивідної системи. Даний вид циститу є стерильним, і причиною його виникнення є мультифакторний стан, який виникає в результаті змін у нервовій та ендокринній системах котів, і у самому сечовому міхурі, спровокований стресовими факторами (фізичними, емоційними) оточуючого середовища.

Рідше патології нижніх відділів сечовивідних шляхів є сечокам'яна хвороба (до 22% котів). Найбільш поширеними видами сечових каменів у котів є струвіти та оксалати, інші типи уролітів зустрічаються у котів набагато рідше. Тип каменів важливий для призначення відповідного лікування.

Описані вище захворювання можуть викликати непрохідність (обструкцію) сечовивідного каналу, і як наслідок, гостру затримку сечі — неможливість чи недостатність самостійного випорожнення переповненого сечового міхура із больовими позивами на сечовиділення.

На прийом до нас у клініку зазвичай потрапляють коти:

• із відсутністю сечовиділення протягом більш ніж 10-12 годин,
• сечовими тенезмами (неправдивими позивами),
• вокалізацією під час і/або між спробами сечовиділення.

Ознаки уремії розвиваються, як правило, до 24-48-ї години обструкції (тобто самоотруєння організму отруйними речовинами, такими як азотом сечовини, креатиніном, фосфором, калієм та іонами водню) можуть включати в себе в'ялість, відмову від корму, блювання, зниження швидкості наповнення капілярів, зниження температури, також може спостерігатися зниження частоти серцевих скорочень. Даний стан є загрожуючим для життя тварини, під час якого їй потрібна невідкладна медична допомога.

Інші причини: неоплазія сечового міхура, травма чи аномалії анатомічної будови, трапляються набагато рідше.

Шляхом збору анамнезу і проведення ряду діагностичних процедур ми зможемо розібратися у причині порушення сечовиділення у Вашого улюбленця, призначити йому відповідну терапію і вилікувати Вашу тварину.

Приходьте, будемо з'ясовувати!

Автор: Олена Савченко, лікар-терапевт.